Ігор Павлюк – справжній поет.

Неподібний до нікого з теперішніх великих.

Національний і космічний.

Дуже любить життя веселе, але при тому бачить кінець усього сущого.

Один із найкращих віршів «Христос».

Христос у метро. В Києві.

«Стомлений революціями».

Його агітують прихильники кандидатів у депутати: «Ти за кого? За тих? Чи за тих?» А він питається «Як їх звати?». Адже він – тесля. Тесля – це ж ім’я праці, а хто вони, що роблять оті, за кого належать бути?..

Так про Бога ще ніхто не писав.

У поезії Ігоря Павлюка повно афоризмів. «Маска ховає обличчя, та не ховає очей», «Чекаєм того, що вже відбулося».

Є строфи, що їх не забути:

Сонце – поганська свічка,

Цукор – весела сіль.

... Читати далі »