ПАВЛЮК Ігор

Поет, прозаїк, драматург, літературознавець, перекладач.

ПАВЛЮК Ігор Зиновійович нар. 1 січня 1967 у с. Малий Окорськ, Локачинського району Волинської області. До 17 років жив із бабусею і дідусем у селі Ужова Рожищенського району на Волині.

Народний поет України. Доктор наук із соціальних комунікацій. Член Британського ПЕН-клубу.

Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), лауреат Премії британського ПЕН-клубу, Міжнародної Швейцарської літературної Премії, всеукраїнських літературних премій: імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф», Золота медаль «Олександр Довженко», лауреат літературної премії імені Ірини Вільде, мистецької премії «Київ» імені Євгена Плужника  та інших відзнак.

Учився у Санкт-Петербурзькому військовому училищі, а коли вирішив перервати навчання і стати українським поетом, відбував покарання у Забайкальській тайзі.

Закінчив Львівський державний університету імені Івана Франка, факультет журналістики, 1992 рік. Працював у ЗМІ, зокрема в релігійній пресі, на радіо.

Нині провідний науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України у м. Києві, професор кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка.

Автор 50 книг, серед яких: 1. Поезія: «Острови юності» (1990), «Нетутешній вітер» (1993), «Голос денного Місяця» (1994), «Скляна корчма» (1995), «Алергія на вічність» (1999), «Стихія» (2002), «Чоловіче ворожіння» (2002), «The angel (or) English language?» (вірші англійською мовою) (2004), «Бунт свяченої води» (2005), «Магма» (2005), «Бунт» (2006), «Камертон» (2007), «Лірика» (2008), «Україна в диму» (2009), «Стратосфера» (2010), «Catching Gossamers» («Ловлячи осінні павутинки») – у співавторстві з Юрієм Лазірком (Нью-Йорк, 2011), «Исповедь последнего волхва» (Санкт-Петербург, 2012), «Męskie wróżby» (Люблін, 2013), «Погонич» (2014) (книга лірики сучасного російського поета Євгенія Чигрина у перекладі Ігоря Павлюка. Передмова Євгенія Рейна, Ігоря Павлюка), «A Flight over the Black Sea» (Лондон, Waterloo Press) (2014)., «Гра і битва» (2014), Magma polésien (Руан, 2015), «Трещина» (2019), «Salt (English Edition): Selected Poems» (США, 2019), «Перевізник мрій» (2019), «A Flight over the Black Sea: Selected Poems» (Перевидання, США, 2019), «Arthania» (США, 2020), «Спас» (2021), «Танець Мамая» (2023);

2. Проза: «Заборонений цвіт» (2007), «Поза зоною» (2012), «Вирощування алмазів» (2016), «Мезозой» (2017), «Буг» (2020), «Вакуум» (2022), «Богоєднання. Книга перша» (2023); 3. Книги для дітей: п′єса «Літаючий казан» (2003), «Сопілка: вірші для школярів» (2017); Наукові книги: «Митець-Влада-Преса: історико-типологічний аналіз» (1997), «Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр.» (2001), Анотований покажчик «Українські часописи Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя (1917–1939 рр.)» (1997), «Діагностика і прогностика брехні: екскурси в теорію квазікомунікації» (2003), «Українська преса Волинської області 1939–1941, 1944–2000 рр.» (2004), «Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр.» (у співавторстві з Миколою Мартинюком) (2005), «Письменники у пресі: українськомовний культурно-інформаційний простір Полісся, Холмщини, Підляшшя 1917–1944 та Волині 1917–2000 років» (2010), «Українська письменницька публіцистика 1920-2000-х років» (2019), «Історії емоцій» (2021).

Автор чотиритомника публіцистики «Інтимне дихання епохи» (2018) та понад 2 тисяч статей.

Перекладає з російської, англійської. Твори письменника перекладені англійською, білоруською, болгарською, італійською, китайською, польською, російською, французькою, японською та іншими мовами. Окремі твори («Вертеп», «Регентка», «Таморус», «Бут») інсценізовані.

Ігор Павлюк – головний герой телефільмів «Між Бугом і Богом», «Голос».

На його слова створено чимало пісень різними композиторами.

Чл. НСПУ з 1997 р.

Член Правління НСПУ.