Роман «Мезозой» Ігоря Павлюка – колоритний авторський простір, пронизаний променем часу, який уже не може бути авторським, а тільки загальнолюдським, як не намагатися його стиснути, чи навпаки, розтягнути.

Власне, боротьба із перехідним часом (мезозой – (від грец. μεσο – середній і ζωον – життя) – то справжнє завдання митця. Підкорити час – усвідомити своє людське минання, яке споріднює з усім живим у Всесвіті. Пристрасть до привласнення тілесної любові, слави і влади, грошей – ознаки сучасної епохи. Головний герой роману Андрій Наюк, віршами якого він інкрустований, переживає вражаюче велику кількість подій та змін у житті за невеликий відрізок часу, шукаючи Бога. На початку роману він юний, наприкінці – сивий, але ще молодий, «сивий хлопчик» називає його автор.