ЩОЙНО (21 БЕРЕЗНЯ) ВИЙШЛА ДРУКОМ КНИГА НОВИХ ВІРШІВ ЛАУРЕАТА НАРОДНОЇ ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ ІГОРЯ ПАВЛЮКА «СТРАТОСФЕРА»:

 

ПАВЛЮК ІГОР. СТРАТОСФЕРА: ЛІРИКА. – ЛУЦЬК: ПВД «ТВЕРДИНЯ», 2010. – 228 C.

 

(ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯ ОЛЬГИ КВАШІ, РЕДАКТОР ПЕТРО КОРОБЧУК, ХУДОЖНІЙ РЕДАКТОР ВОЛОДИМИР КАМІНСЬКИЙ)

 

 

Книга лірики Ігоря Павлюка «Стратосфера» (від давньогрецького στρατός — «військо» і σφαρα – «шар», «сфера»; характерна зростанням температури з висотою) містить нові його вірші – про кохання, батьківщину, космос...

Так чи інакше вроджені поети, воїни-характерники (мамаї) завжди першими діагностують сфери розквіту і страти: себе, природи, нації…

Але ж саме у стратосфері і розміщений шар озоносфери («озоновий шар») – який і асоціюється з Поезією – для тих, хто затримує дихання, дивлячись на зоряне небо над собою і в собі.

 

Серед віршів, уміщених у книзі:

 

* * *

 

В такі часи бувають чудеса.

В такі часи – згори, але під вітер.

І туга – як розплетена коса,

І часто так – мов ти один у світі.

 

І пес малий не тулиться до рук.

В крові нема ні музики, ні блиску.

Пригадуєш сосну, хатину престару

І в бабиних очах колосся і колиску.

 

Димив дід самосад.

Він згадував, де був.

Від шрамів і доріг йому було неважко.

Та цього року дід вже не почав сівбу

І сиву кров землі не витрусив із пляшки.

 

А як він рвав туман!

Як брав Європу й ту!..

Та біс із ними вже –

Європами й бабами.

Гріховницю святив

І зваблював святу

Чаїними шабельними бровами.

 

Давно це все було.

Часи змінили власть.

Анархія...

На жаль, махновщини немає.

 

Все, що візьмеш, – твоє.

Ніхто нічо не дасть.

Погано.

Та поет у себе не стріляє.

 

І тягнуться шляхи, як руки жебраків

Тепер, коли усе згори, але під вітер.

Ідуть в безсмертя ті, хто жити не умів...

 

І часто так – мов ти один у світі.

 

 

Книгу можна замовити:

 

п/с-9, м. Луцьк-21, 43021,

тел. 050 295 02 50 (Микола Мартинюк),

tverdyna@gmail.com